Ідея побудувати танк на повітряній подушці, якому не страшні ні міни ні болото, хвилювала уми радянських конструкторів з початку минулого століття. Але в 70-х роках цей багатообіцяючий проект був закритий, а його результати засекречені.
Перші думки про танк на повітряній подушці були озвучені Костянтином Ціолковським у 1927 році. Перший такий танк сконструювали в 1937 році. Машина була побудована колективом Московського авіаційного заводу №84 під керівництвом В.І. Левкова, видатного радянського інженера, який, по суті, і винайшов повітряну подушку. Розроблена машина мала порівняно невелику вагу і отримала назву «Земноводний танк, що підлітає». Проект заробив визнання представників військового керівництва країни, але з невідомих причин так і не отримав подальшого розвитку. Крім того, Левків розробив ескізний проект ще однієї революційної бойової машини — десантного амфібійного судна на повітряній подушці для потреб сухопутних військ. По конструкції ця машина більш нагадувала катер, вміщала 20 чоловік десанту і обладналася обертовою баштою з кулеметним озброєнням. У той же час в ОКБ ВВС під керівництвом інженера Гроховського теж розробили двомісний бронеавтомобіль на повітряній подушці, але і цей проект так і залишився на папері.
У післявоєнні роки роботи зі створення танка на повітряній подушці відновилися з новою силою. У 1958 році був побудований ходовий макет машини на повітряній подушці в габаритах танка для перевірки динамічних якостей подібних машин. У 1959 році радянська розвідка отримала відомості про те, що за кордоном теж розробляють бойове СВП, і керівництво країни привернуло до робіт значний ряд передових заводів і науково-дослідних інститутів. Такий імпульс породив чимало проектів, але лише деякі з них знайшли втілення в металі і дійшли до реальних випробувань.
У 1961 році спільно ВНДІ-100 і Челябінським тракторним заводом був розроблений ходовий макет бойової машини на повітряній подушці, який отримав секретну назву «Об’єкт 760». На випробуваннях машину порівнювали із звичайним танком ПТ-76, і «Об’єкт 760» показав відмінні результати прохідності. Максимальна швидкість досягала 45 км/год, протипіхотні міни були йому не страшні, а для протитанкових мін танк на повітряній подушці був і зовсім недосяжний. Машину випустили всього в одному примірнику, а за підсумками випробувань розробили проект БРДМ-ВПК, який не отримав подальшого розвитку.
Фінальним практичним акордом радянських розробок по створенню танка на повітряній подушці став «Об’єкт 8М-906». Машина використовувала базу танка ПТ-76, оснащувалася камерної подушкою і мала масу 13,5 тонни (на 0,5 т менше, ніж ПТ-76). І сама розробка, і випробування велися в умовах суворої секретності, тому подробиці проекту у відкритих джерелах відсутні. Роботи зі створення танків на повітряній подушці тривали до 1970-х років і в кінцевому рахунку були припинені. Серед головних причин такого рішення виділяли надмірне споживання палива, вразливість конструкції і погану ремонтопридатність машин. Тим не менш, напрацьовані результати відіграли важливу роль у подальшій розробці військових суден на повітряній подушці.
Джерело: Автопалац